takya.ru страница 1
скачать файл
Тема. Київ Михаїла Булгакова

Мета: Познайомити учнів із київським періодом життя М.Булгакова; презентувати книгу А.Кончаковського та Д.Малакова «Київ Михаїла Булгакова»;

виховувати інтерес до історії рідного краю.

(Слайд 1,2)



Учень-Булгаков. «Мне приснился Киев, знакомые и милые лица, приснилось, что играют на пианино…»

(На піаніно виконують )



Учитель. Це були не просто спогади. Воістину, без Києва в серці Михайло Булгаков не створив би найкращих своїх творів. Та й Київ , мабуть, став біднішим, якби не пам'ять про видатного нашого земляка, про місця, які з дитинства були рідні і близькі йому, які стали повноправними героями його творів.

Булгаков два слова писав винятково з великої літери: Театр і Місто. Коли він величав театр Театром, мова йшла про театр єдиний, його радість і біль, - Московський Художній театр. А коли його рука писала велику літеру в слові Місто, це не могло бути ніяке інше місто на світі, окрім Києва.

Його оспівав Микола Опанасович в романі «Біла гвардія», п’єсі «Дні Турбіних», створив живий портрет у нарисі «Київ-місто», про нього мріяв у п’єсі «Біг»…

Заглянемо ж і ми в старий Київ, Київ Михаїла Булгакова. Презентуємо вашій увазі книгу – фотоальбом Анатолія Кончаковського та Дмитра Малакова «Київ Михаїла Булгакова».(Слайд 3)



Учень 1. Найдавніші монументальні споруди міста – Софіївський і Михайлівський собори, Києво-Печерська Лавра, Золоті Ворота берегли пам'ять про часи великокняжі. (Слайд 4) .Кінець 17 століття і все 18 століття залишили пам’ятки українського бароко. (Слайд 5). З 1880-х років Київ починає розбудовуватись, з’являються багатоповерхові прибуткові будинки. Розміщений «на семи пагорбах», він отримав характерний, притаманний лише йому вигляд. В найкращому районі Липках виросли маєтки знаті. Шумний діловий Хрещатик з прилягаючими до нього вуличками заповнили банки, контори, магазини, готелі, ресторани, кофейні. (Слайд 6) Володимирська вулиця з сусіднім урочищем Паньковщиною, завдяки університету і гімназіям, вважались районом інтелігенції. Торгово – промисловий Поділ жив своїм життям. (Слайд 7)

Одним словом, тодішній Київ був в значній мірі містом чиновників, офіцерів, комерсантів. Існувала також інтелігенція, краща частина якої чесно виконувала свій споконвічний обов’язок – вірою і правдою служила Знанням, Освіті, Культурі.



Учень 2. Батько письменника Опанас Іванович Булгаков походив із сім’ї священика Орловської губернії. Закінчивши з відзнакою Орловську семінарію, він продовжив навчання в Київській духовній академії. (Слайд 8)

Після її закінчення викладав грецьку мову в Новочеркаському духовному училищі, а після захисту магістерської дисертації і отримання звання доцента, залишився викладачем у академії. Викладав Опанас Іванович курс історії західних віросповідань. Досконало знав латину, давньогрецьку, французьку, німецьку, англійську, західнослов’янські мови.



Учень 3. В 1890 році Опанас Іванович обвінчався з Варварою Михайлівною Покровською, вчителькою Карачівської прогімназії. Молоді приїхали жити до Києва. Вони оселились на вулиці Воздвиженській біля гори Киселівки на Подолі.

Тут народився 3(15) травня 1891 року первісток Булгакових, охрещений іменем діда по матері та покровителя Києва архістратига Михаїла. (Слайд 9).

Слідом за ним народились Віра (1892) и Надія (1893) . З тих пір в сім’ї урочисто святкували День Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.

Учень 4. Йшов час, сім’я збільшувалась , збільшувались і витрати. Опанас Іванович змушений був працювати ще й на посаді київського окремого цензора в канцелярії. Сім’я переїздить на іншу квартиру. Певний час вони мешкали на в. Госпітальній, 4 (будинок не зберігся). Наприкінці серпня 1895 року вони переселились на Гору, в район урочища Кудрявець. (Слайд 10)

Охайний, типовий київський будиночок в Кудрявському провулку, 9. Жили тут Булгакови довго і щасливо. В цей період народились Варя (1895), Коля (1898), Ваня (1900) і Льоля (1902). Саме з цим будиночком пов’язані найкращі дитячі спогади…



Учень –Булгаков. «…образ лампы с абажуром зеленого цвета. Это для меня очень важный образ. Возник он из детских впечатлений – образ моего отца, пишущего за столом».

Учень 5. Вихованням багато чисельної сім’ї займалась мати, а також життя, обставини, навколишнє середовище. Діти зростали в атмосфері доброзичливості і ласки. Мати не обмежувала волі дітей. Головне, що вона привила їм з дитинства – це оптимізм, любов до життя і людей, велику працелюбність.

Учень 3. В той час батьки не поспішали з початком шкільного навчання, вважали, що кожна дитина сама повинна до цього «поспіти» - хто раніше, хто пізніше. В 1900 році 9-річного Мишка віддають в підготовчий клас гімназії. Вибір впав на Київську 2-гу гімназію. Двоповерхова споруда гімназії знаходилась на Бібіковському бульварі, 18. Саме тут хлопчик прочитає вперше «Мертві душі» М.Гоголя і полюбить його творчість назавжди.

Учень 6. В серпні 1901 року Михайло успішно склав іспити за підготовчий клас і був зарахований учнем найвідомішого на той час навчального закладу – 1-ї Київської гімназії. ( Слайд 11)

Споруда 1-ї гімназії займала разом із садом цілий квартал на Бібіковському бульварі. Сьогодні це так званий «жовтий корпус» Університету ім.. Шевченка.



Учень 7. Писати Булгаков почав рано. Своє перше оповідання «Пригоди Світлана» він склав у 7 років. А будучи п’ятикласником, писав гуморески – можливо, праобрази майбутніх фейлетонів в «Гудку». Адже все починається з дитинства, а воно в сім’ї Булгакових було пам’ятним.

Дитинство, враження, спогади…



Учень 2. Дорога з тихого Кудрявського провулку в гімназію була досить довгою, але цікавою: електричні трамваї, візники, гамірливий Сінний базар, лавочки з товаром. (Слайд 12). І великі багатоповерхові будинки, які один поперед одного виростали в Києві. Серед різноманітних фасадів особливу увагу привертали: на Великій Підвальній – сіра загадкова споруда караїмської кенаси з арабськими надписами і азіатським куполом, романтичний дім-замок з химерами біля воріт. А навколо на спорудах алегоричні дракони, химери, змії, коти, атланти. (Слайд 13).

Учень 1. Історія Києва… Вона була на кожному кроці. Та ж Велика Підвальна йде вздовж давнього міського валу, підходить до руїн Золотих воріт. Велике враження на киян справляла панорама «Голгофа». Її відкрили у 1902 році на Володимирській гірці неподалік від Олександрійського костелу. (Слайд 14). На тих, хто виховувався у відповідних релігійних почуттях, панорама діяла усіма майстерно використаними художніми засобами: натурнім переднім планом із «дикого каменя», гарно виписаними фігурами, вдало переданим повітряним простором, переконливим оптичним ефектом присутності. Все це дозволяло відвідувачам отримати повне наочне уявлення про «хресний шлях і розп’яття Ісуса Христа». У майбутньому яскраві юнацькі враження вочевидь були покладені в рядки роману «Майстер і Маргарита».

Учень4. У 1900 році Булгакови придбали дачну ділянку в селищі Буча на 29 версті Києво - Ковельської залізниці. У ті часи почали освоювати дачні ділянки. Цьому в значній мірі сприяв начальник залізниці К.С.Немішаєв. Так виникла ціла низка дачних селищ, два з них носять ім’я та прізвище начальника залізниці: Клавдієво і Немішаєво. Ціни були помірні, тому оселялись тут переважно люди з досить скромним статком. За 32 копійки третім класом за якусь годину їзди із Києва дачники досягали станції Буча, де і зараз стоїть старий станційний будиночок з вежами і стрільчастими вікнами. Кругла клумба оточена старими в’язами. (Слайд 15)

Учень 5. Спорудження дачного будиночка закінчилось у 1902 році. В цьому ж році сім’я Булгакових переїхала влітку в Бучу. Дача розміщувалась на Василівському проспекті, 6. Пишна назва проспект викликала іронічну посмішку, по скільки це була звичайна лісова просіка. Нині це вулиця Артема.

Будинок мав п’ять кімнат і дві веранди. Вздовж вулиці господарі посадили каштани, клени, білу акацію, бузок. І сьогодні вони нагадують про дачу, яка згоріла ще в роки громадянської війни.



Учень 6. Коли в місті відцвітали каштани і наставало благодатне літо, сім’я виїжджала на дачу. Звичайно, вивозили і піаніно. На дачі не лише розважались, а й працювали. (Слайд 16)

Учень 7. Наприкінці літа, загартовані і зміцнілі дачники переїжджали в Київ і починались звичайні клопоти перед школою: зошити, пера, олівці… Батьків турбувало інше: квартира, одяг, взуття.

Дівчатка Віра, Надія , Варя і Льоля відвідували Єкатерининську гімназію на Лютеранській вулиці. (Слайд 17) Начальниця гімназії особисто підбирала учителів – тут дотримувались певного стилю виховання. Жіночі гімназії відрізнялись традиціями і кольором форми. Сестри Булгакови їздили в гімназію з Подолу трамваєм до Хрещатика, а потім йшли пішки. Але були учениці, яких привозили на приватних рисаках…



Учень 2. Восени 1906 року Булгакови переїжджають на Андріївський узвіз, 13, квартира 2. (Слайд 18). У цей час тяжко захворів Опанас Іванович, захворів невиліковно. Коли друзі це зрозуміли, вони зробили все, щоб Булгаков якомога швидше отримав ступінь доктора богослов’я і звання професора, оскільки в майбутньому сім’я мала право на більшу пенсію. 14 березня 1907 року батька не стало…. Зі смертю батька життя різко змінилось: Варвара Михайлівна залишилась без друга і опори, Михайло, якому не виповнилось ще й шістнадцяти років, став старшим чоловіком у сім’ї.

Учень 3. Одна із найстаріших вулиць, Андріївський узвіз звивається між літописними горами, збігаючи на нижній Поділ. Головними прикрасами вулиці донині залишилась Андріївська церква ХVІІІ ст. і романтичний дім – замок над літописною горою Зітхальницею. А під цією горою на незручній ділянці стоїть будинок № 13. До того часу, як сюди переїхали Булгакови, будинок змінив кількох власників.

Сім’я знімала квартиру на другому поверсі – найкращу в будинку.



Учень – Булгаков. «Над двухэтажным домом № 13, постройки изумительной… в саду, что лепился под крутейшей горой, все ветки на деревьях стали лапчаты и обвисли. Гору замело, засыпало сарайчики во дворе – и стала гигантская сахарная голова. Дом накрыло шапкой белого генерала.» (Слайд 19).

Учень 4. Так в літературу увійшла одна із улюблених квартир Булгакова; саме тут «поселив» героїв роману «Біла гвардія» його автор. (Слайд 20)

Знаменита квартира мала три виходи. Із парадних дверей, піднявшись східцями, потрапляли в маленький передпокій. Далі йшла вітальня, найбільша кімната в будинку з паркетом гарного малюнку, з трьома вікнами на Андріївський узвіз, з білою кахельною піччю в кутку. Вітальня з’єднувалась із кабінетом, який мав єдиний на весь будинок балкон, (Слайд 21) і з кімнатою «матері Турбіних», а потім Олени; за цим приміщенням знаходилась куткова «Ніколкіна кімната». (Слайд 22, 23) Інші двері передпокою сполучались із їдальнею. Сюди можна було потрапити із заскленої веранди. На веранду виходили вікна «маленької спальні Турбіна».



Учень 5. (Слайд 24). За кремовими шторами в їдальні стояв прямокутний стіл, міцний і нерухомий, покритий завжди свіжою білою скатертиною. Навколо столу – дюжина гнутих віденських стільців: сім’я велика. Стіл в будинку – важливе місце спілкування сім’ї. Біля стіни - важкий , з дверцятами, ящичками і різними прикрасами, буфет, де стояли ті самі «чашки с нежными цветами снаружи и золотые внутри, особенные, в виде фигурных колонок». Окремо, на спеціальному столику з тацею – самовар, який приносили з кухні вже співаючим. Кожну чверть години було чути бій годинника, якого придбав батько на початку 1890 –х років.

Учень 6. Головним достоїнством їдальні, її прикрасою була піч. Пізніше, коли прийшли історичні випробування , вона несла на своїй поверхні малюнки і надписи «сповнені найглибшого змісту і значення».(Слайд 25).

У спальні Олени «стояли на тумбі червоного дерева бронзові пастушки на фронтоні годинника, який вигравав кожні три години гавот». Над металевим ліжком «з блискучими шишечками», висів килим. Килими були скрізь, хоч і давно потерті…(Слайд 26).



Учень 7. У вітальні «меблі старого червоного оксамиту» - диван і крісла з точеними ніжками і спинками, та ажурні підставки під вазони з кімнатними ліліями, портьєри і ламбрекени на дерев’яних карнизах – над дверима і вікнами однакові. І обов’язково піаніно з клавіром опери «Фауст», розгорнутим на улюбленому місці. (Слайд 27).

На стіні великий портрет Опанаса Івановича. Зберігся знімок, на якому Варвара Михайлівна у цьому інтер’єрі.

Мир і спокій панували в будинку на Андріївському узвозі, 13.

Учень 1. Особливо гарним був Андріївський узвіз в зимовому одязі. (Слайд 28).

Приходили зимові канікули з санчатами, із святами Нового року і Різдва. Образ зимового міста зберігся у пам’яті Булгакова назавжди.



Учень – Булгаков. «Как многоярусные соты, дымился, и шумел, и жил Город. Прекрасный в морозе и тумане на горах, над Днепром. Целыми днями винтами шел из безчисленных труб дым к небу. Улицы курились дымкой, и скрипел сбитый гигантский снег. И в пять, и в шесть, и в семь этажей громоздились дома. Днем их окна были черны, а ночью горели рядами в темно-синей выси. Цепочками, сколько хватало глаз, как драгоценные камни, сияли электрические шары, высоко подвешенные на закорючках серых длинных столбов. Днем с приятным гудением бегали трамваи…

Сады стояли безмолвные и спокойные, отягченные белым, нетронутым снегом. И было садов в Городе так много, как ни в одном городе мира… »



Учень 2. В 1909 році будинок придбав Василь Павлович Лістовничий . Новий власник поселився на першому поверсі, другий займали Булгакови.

В 1-шу гімназію Міша продовжував ходити вже з молодшими братами. Підіймались вгору по Андріївському, йшли повз Десятину церкву, йшли повз банк, Старокиївську пожежну частину. (Слайд 29). Йшли повз пам’ятник Богдану Хмельницькому, повз фонтан на Софіївській площі. В давньому місті сама історія нагадувала про себе на кожному кроці.



Учень 3. Взимку заможна публіка жила театральними виставами, концертами, вечорами в Купецькому зібранні. Найбільш популярним із драматичних театрів на той час вважався театр «Соловцов».

Репертуар у той час змінювався часто. В сезон кожної пятниці – премєра. І бенефіси видатних акторів, кумирів, улюбленців публіки. Знавці ходили до театру «на актора». (Слайд 30).

Російська опера арендувала приміщення Міського театра – найбільшого у Києві, побудованого у 1901 році. Оперний театр відрізнявся прекрасною акустикою і мякими , червонного оксамиту кріслами партера. Заможні городяни купували абонемент на весь рік в «свою» ложу, а на галереях часто розміщувались студенти і гімназисти.

Театром жили, про театр мріяли, театр багато значив в духовному житті .



Учень 4. У червні 1909 року Булгаков здав останній випускний іспит і отримав

атестат зрілості.



Учень-Булгаков. «О, восемь лет учения! Сколько в них было нелепого и грустного и отчаянного для мальчишеской души, но сколько было радостного. Серый день, серый день, серый день, ут консекутивум, Кай Юлий Цезарь, кол по космографии и вечная ненависть к астрономии со дня этого кола. Но зато и весна, весна и грохот в залах, гимназистки в зеленых передниках на бульваре, каштаны и май, и, главное, вечный маяк впереди – университет… »

Учень 4. Михайло подав прохання на медичне відділення університету. (Слайд 31).

Київський університет носив ім’я київського князя Володимира Святославича. Достатньо нагадати, що розміщений університет на Володимирській вулиці, неподалік знаходиться головний міський собор – Володимирський , а «на терасах кращого місця в світі – Володимирської гірки» з її цегляними доріжками «стоїть на страшному тяжкому постаменті вже сто років чавунний чорний Володимир і тримає у руці, навстоячки, трьох сажньовий хрест». Відповідно до кольорів стрічки ордена Св. Володимира стіни університету завжди були червоними, а деталі – чорними.



Учень 5. Навчання на медичному відділенні тривало п’ять років. Велика увага приділялась практичним заняттям, які зазвичай проходили в університетських клініках на Бібіковському бульварі, в Олександрійській лікарні і анатомічному театрі. (Слайд 32).

Будучи студентом, Михайло вже серйозно захоплюється театром, мріє стати актором, відвідує драматичне відділення театральних курсів. Звідси – початок поглибленого пізнання театру, його мистецтва, мови, життя.



Учень 6. Можливо, через захоплення театром довелось повторити академічний курс в Університеті.

Загалом, винен не лише театр. У 1908 році до Києва приїхала із Саратова на канікули Тетяна Лаппа. Дружба Тасі і Михайла почалась із прогулянок по Києву. А потім прийшло кохання. Поїздки, переписка. (Слайд 33). 26 квітня 1913 року молоді обвінчались в церкві Миколи Доброго на Подолі.



Учень 7. 1 серпня 1914 року почалась перша світова війна. Події швидко докотились до тихого Києва.

Життя швидко перебудувалось на військовий лад, багато споруд облаштовували під госпіталі. Студенти –медики, замість звичайних лекцій, постійно чергували в госпіталях, отримуючи знання з практичної медицини.



Учень 1. Навесні 1916 року Михайло здав достроково іспити і, не чекаючи отримання диплома, добровольцем Червоного хреста виїхав на фронт. Вслід за чоловіком вирушає Тетяна Миколаївна – сестрою Милосердя. (Слайд 34).

Учень 2. Наприкінці літа Булгакова відкликали у Москву і дали нове призначення в Смоленську губернію. Так у вересні 1916 року для молодого лікаря Михайла Булгакова почався новій етап життя: прийоми хворих, операції, керівництво лікарнею. Поряд була дружина – вірний і надійний помічник. В «Записках юного лікаря»автор розповів про здобуття власного досвіду, про сум за рідними, за Києвом. (Слайд 35)

Учень 3. «Легендарные времена оборвались, и внезапно, и грозно наступила история» - почалась Лютнева революція. В лютому 1918 року Булгаков отримав в Москві документи про демобілізацію і вирушив додому до Києва.(Слайд 36).

Учень – Булгаков. «Город жил странною, неестественной жизнью, которая очень возможно, уже не повторится в двадцатом столетии. За каменными стенами все квартиры были переполнены. Свои давнишние исконные жители жались и продолжались сжиматься дальше, волей-неволею впуская новых пришельцев, устремлявшихся в город.»

Учень 4. То впікали з півночі , із аристократичного Петербурга, із дворянсько – купецької Москви всі, кому не подобалась Радянська влада.

В лютому 1918 року за зрадницькою Брест-Литовською угодою німецькі війська окупували більшу частину України. 2 березня в Київ вступили німці, відразу ж повернулась Центральна Рада. У квітні окупанти її розігнали і було створено маріонетковий уряд Скоропадського.



Учень 5. Минуло літо, настала осінь. Лише в листопаді над містом знову загриміли гармати – насувався Петлюра.

Учень – Булгаков «То не серая туча со змеиным брюхом разливается по Городу, то не бурые, мутные реки текут по старым улицам – то сила Петлюры несметная на площадь старой Софии идет на парад».

(Слайд 37).

«Было его жития в Городе сорок семь дней» Дней заполненных разгулом, погромами, грабежами. Но на подступах к Киеву уже готовились к решительному штурму советские войска. «…Расцветала все победоноснее студеная ночь и беззвучно плыла над землей. Играли звезды, сжимаясь и расширяясь, и особенно высоко в небе была звезда красная и пятиконечная – Марс». «На третьем пути стоял бронепоезд… Паровоз чернел многогранной глыбой…» (Слайд 38)

Учень 6. 5 лютого 1919 року радянські українські збройні сили вступили у Київ, пройшли парадом по тій самій Софіївській площі, яка так багато бачила за свою історію.

Здавалось, настав довгоочікуваний мир, і лікар Булгаков міг би приймати пацієнтів у своєму маленькому кабінеті, а ввечері читати книжки біля лампи із зеленим абажуром, але… Як потім згадає письменник…



Учень - Булгаков. «…по счету киевлян у них было 18 переворотов. Некоторые из теплушечных мемуаристов насчитали их 12; я точно могу сообщить, что их было 14, причем 10 из них я лично пережил».

Учень 7. 30 серпня 1919 року Київ захопили знову петлюрівці, на наступний день їх вигнали денікінці. Лікар Булгаков знову потрапив під мобілізацію і опинився далеко від Києва – на Північному Кавказі. Там він важко захворів, ледве залишився жити і з тих пір назавжди залишив кар’єру лікаря, змінив професію.

Учень 3. Далеко від Києва Михайло Булгаков робив перші творчі кроки в драматургії і режисурі – писав і ставив п’єси на провінційній сцені у Владикавказі. Потім переїхав до Москви, працював в «Гудці», де проявився його дивовижний талант сатирика. (Слайд 39) Але життя було тривожне, невлаштоване і сіре.

Учень 5. Пам'ять про рідний Київ тривожила серце, хвилювала розум, а невлаштованість побуту розпалювала спогади про дні юності, про зірниці і заходи. Все частіше приходила думка описати Київ.

Учень 6. Пам’ятав Михайло Булгаков про Київ все життя, і Київ свято береже пам'ять про великого земляка. (Слайд 40).

Учитель світової літератури



Бородянської ССЗШ №1

Копач Тетяна Іванівна
скачать файл



Смотрите также:
Київ Михаїла Булгакова
128.18kb.
Крестные муки Михаила Булгакова c пророческим романом Ф. М. Достоевского «Идиот» перекликается роман-предупреждение М. А. Булгакова «Мастер и Маргарита»
1011.25kb.
Курс лекцій київ-2007 В. В. Андрєєвський
1232.59kb.
Проїзд учасників фестивалю, забезпечення їх квитками та акредитація (200 грн за кожного учасника) за рахунок відряджуючої організації
8.39kb.
Б90 Познакомьтесь плавание/Н. Ж. Булгакова
1855.59kb.
Как понимают свободу герои романа М. Булгакова Мастер и Маргарита Сочинение. Как понимают свободу герои романа Булгакова «Мастер и Маргарита»
45.89kb.
Проект україна дніпродзержинська міська рада
25.21kb.
Программа дисциплины «Роман М. А. Булгакова \"Мастер и Маргарита\": философское понимание»
118.18kb.
М. Київ, пр. Повітрофлотський 9, будівля дз «Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ дтго «Південно-Західна залізниця»
97.09kb.
Н. Н. Булгакова Приказ №1/8-о от «10» января 2012 г
20.75kb.
П о с т а н о в а від 19 вересня 2011 р. N 982 Київ Деякі питання реалізації проекту "Інфраструктурні об'єкти Київського регіону"
25.51kb.
Влияние скэнар-воздействия на интенсивность свободно-радикальных процессов и состояние про- и антиоксидантных систем плазмы крови и эритроцитов крыс при моделировании острой гипоксии
118.24kb.