takya.ru страница 1страница 2страница 3
скачать файл


Міністерство праці та соціальної політики України

Державний центр зайнятості

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України
(Науково-методичний центр)

Інформаційна робота з населенням в державній службі зайнятості


(Методичні рекомендації)

Київ - 2001

Методичні рекомендації висвітлюють актуальність інформаційного обслуговування незайнятого населення, основні завдання, принципи організації та впровадження цієї роботи у центрах зайнятості.

Наданий матеріал допоможе спеціалістам служби зайнятості усвідомити важливість інформаційної роботи з населенням, визначити подальші шляхи її удосконалення.

Під час розробки методичних рекомендацій використовувались матеріали Міжнародної Організації праці та практичний досвід регіональних центрів зайнятості України.

Розробник: Авдєєв Л.Г. – заступник начальника Науково-методичного центру ІПК ДСЗУ.

Рецензент: Дуброва Н.В. – завідувач відділенням підвищення кваліфікації ІПК ДСЗУ.

Відповідальний за випуск: Скульська В.Є. – начальник НМЦ ІПК ДСЗУ.


ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА З НАСЕЛЕННЯМ В ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ


Вступ

Інформація (за словником – відомості про обставини, що складаються та події, що відбуваються навколо нас), відіграє значної ролі як у житті суспільства, так і житті кожної пересічної людини. Наявність інформації дозволяє людині усвідомити стан речей, що існує, визначити власне ставлення до тієї чи іншої ситуації, що складається, та свідомо прийняти особисте рішення щодо своїх подальших дій, відповідно до власних намірів та реальних обставин, що існують. Іншими словами, можна стверджувати, що свідомі дії та вчинки людини є наслідком засвоєння та аналізу тієї інформації, що вона володіє. Наявність своєчасної та якісної інформації обумовлює досягнення успіху, і навпаки – відсутність такої інформації веде до хибних дій і негативних наслідків.

Існує такий вислів – хто володіє інформацією, той володіє світом. Це дуже слушно і не викликає заперечень, але це тільки одна сторона справа. Для досягнення успіху людині необхідно не тільки володіти інформацією, але й вміти нею користуватись відповідним чином. Тут вже йдеться про інформаційну культуру, як одного з найважливіших компонентів взаємовідношення людини з інформацією.

Зважаючи на ту значну роль, що відіграє інформація у житті людини, суспільство прикладає не аби які зусилля щодо розширення інформаційного простору та підвищення інформаційної культури її споживача.

Сучасне суспільство неможливо собі уявити без розвинутої інформаційної інфраструктури. Ми вже звикли у повсякденному житті користуватись такими джерелами інформації як друковані видання (газети, журнали, довідники тощо), TV, радіо, телефони. Останнім часом інформаційний простір суттєво розширюється за рахунок використання електронно-обчислювальної техніки. Впровадження у повсякденну практику персональних ЕОМ та діалогових технологій спілкування дає підстави говорити про початок електронної революції у галузі інформації.

Вчені багатьох країн, і не безпідставно, називають ХХІ століття віком інформатики, а майбутнє людства пов’язує з формуванням єдиного міжнаціонального інформаційного суспільства.

Ще у минулому столітті міжнародною Організацією Об’єднаних Націй (ООН) у відповідних документах (конвенції, рекомендації) обгрунтована необхідність створення такого суспільства, окреслені його загальні обриси та сформульовані першочергові умови щодо вступу до нього.

Метою міжнародної інформаційної системи, що створюється, є надання всім людям, без винятку, невичерпної за обсягом різноманітної інформації, на підставі якої, кожен матиме змогу свідомо змінювати своє буття з урахуванням власних намірів та можливостей, що існують у реальному житті.

Наріжними каміннями майбутнього суспільства є:


  • постійне піклування про розширення інформаційного простору та постійне оновлення інформації (до цього спонукає мінливість життєвих обставин);

  • створення інформаційних систем та забезпечення їх відповідною технікою та сучасними технологіями;

  • підвищення рівня інформаційної культури її споживача (вміння дістатися необхідної інформації, аналізувати та використовувати).

Кожна країна прямує до інформаційного суспільства власним шляхом. Вихідні позиції кожної з них визначаються загальним станом економічного розвитку, суспільною спрямованістю, культурними та національними особливостями. Існуючі інформаційні системи різних країн відрізняються одна від одної не тільки за пріоритетами інформації, що надається, та її обсягами, але й за рівнем доступності до інформаційних матеріалів з боку пересічних громадян.


  1. Інформаційне забезпечення зайнятості

Пріоритетність інформаційних напрямків у суспільстві може змінюватись в залежності від конкретної ситуації та потреб. Але серед них є такі, що постійно залишаються актуальними незалежно від обставин. Одним з таких напрямків є зайнятість. Це природньо. Участю населення у суспільнокорисної трудової діяльності та її наслідками визначається економічна спроможність країни, загальний рівень життя її пересічних громадян.

Міжнародна спільнота питанням зайнятості приділяє особливої уваги. В середині сорокових років минулого століття створена та ефективно працює Міжнародна Організація Праці. Її діяльність спрямована на вивчення міжнародного досвіду у галузі зайнятості, розробки основних положень та рекомендації щодо цього. У 1975 році МОП видає Конвенцію №142 “Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів” та відповідні рекомендації, які мають безпосереднє відношення до інформаційного забезпечення зайнятості. Перш за все, кожній країні, що ратифікувала цю конвенцію, наполегливо рекомендується створювати та удосконалювати національні інформаційні системи щодо зайнятості, які повинні охоплювати такі питання як вибір професії, професійну підготовку, становище й перспективи зайнятості, шляхи включення до трудової діяльності, умови праці, перспективи просування по роботі тощо. Інформаційні системи повинні якнайширше висвітлювати всі аспекти трудового життя в різних галузях економічної, соціальної і культурної діяльності.

Значної ваги висвітлення питань зайнятості набуває в умовах ринкової економіки, особливо на першому етапі її становлення.

Впровадження, координування та удосконалення цієї роботи, відповідно до рекомендацій МОП, здійснюється через державну службу зайнятості.

Україна, як член Організації Об’єднаних Націй (ООН), ратифікувала Конвенцію 142 МОП 7 березня 1979 р., тобто, ще тоді коли вона була у складі Радянського Союзу. Зміст зазначеної Конвенції та її рекомендації набувають особливого значення після здобуття незалежності, коли країна почала будувати нове суспільство на засадах ринкової економіки.

Перехід до ринкових відносин, зміна галузевої структури господарства, ліквідація збиткових виробництв та підприємств, обумовило необхідність широкомасштабного міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу робочої сили та створення ефективної системи працевлаштування працівників, які внаслідок змін, що сталися, залишились поза межами виробництва. Для комплексного вирішення питань, пов’язаних з регулюванням зайнятості населення, з метою створення умов для реалізації громадянами свого права на працю та забезпечення їх соціального захисту в Україні, була створена державна служба зайнятості (грудень 1990р.).

Формування інформаційного простору щодо висвітлення зайнятості у теперішній час набуває важливого значення. Особливої уваги потребує узагальнення та накопичення такої інформації, що здатна допомогти представникам незайнятого населення зорієнтуватись у нових умовах, пристосуватися до них та свідомо обрати власний шлях повернення до трудової діяльності. Поступово все більш усвідомлюється, що наявність цілеспрямованої інформації, вміння спеціалістів своєчасно і якісно її використовувати у повсякденній роботі з клієнтами певним чином сприяє підвищенню ефективності діяльності не тільки окремого підрозділу, а й усього ЦЗ взагалі. Можна сказати, що на теперішній час у службі зайнятості за кожним з напрямків її роботи сформовані своєрідні інформаційні осередки і накопичений матеріал знаходить практичне використання.

Однією з складових загального інформаційного простору, що створюється у державній службі зайнятості є професійна інформація. Професійна інформація – це сукупність відомостей, що здатні ефективно сприяти людині у вирішенні питання про вибір сфери трудової діяльності та конкретної професії/ спеціальності у її межах. Перш за все, це інформація про суспільно-економічні та психофізіологічні умови здійснення цього вибору. Це вичерпна інформація про світ професій/ спеціальностей, зміст та особливості праці за ними, про особистісні якості, що необхідні людині для успішної трудової діяльності за кожною з них. Засади, принципи, форми впровадження цієї роботи були змістовно відпрацьовані у минулому суспільстві, суспільстві з відносно повною зайнятістю населення. Становлення ринкових відносин у суспільстві створили нові умови та спонукали до пошуку нових підходів щодо організації та впровадження профінформаційної роботи. Вивчення досвіду розвинутих країн (Франція, Німеччина, Англія), рекомендації Міжнародної Організації Праці, практичного досвіду роботи регіональних ЦЗ України дозволило певним чином визначити особливості профінформаційної роботи з безробітними, уточнити першочергові завдання щодо цього, методи роботи та найбільш ефективні форми її впровадження. На цій підставі, з метою удосконалення профінформаційного напрямку роботи, державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України були розроблені та спрямовані на місця відповідні рекомендації. Серед них:


  • Досвід роботи центрів професійної інформації Німеччини (лист ДЦЗ за № ДЦ-06-1304 від 15.10.93р.).

  • Зміст інформаційної папки (28.02.1997р.).

  • Про створення та організацію діяльності центрів професійної інформації в Київській, Черкаській областях та м. Києві (Розп. від 01.07.1997р. за № 66-р.).

  • Рекомендації щодо організації професійно-інформаційної роботи з населенням, яке звертається до Державної служби зайнятості (лист за №ДЦ-06-1131 від 11.07.1997р.).

Одночасно з удосконаленням теоретичних засад профінформаційної роботи, у службі зайнятості здійснювались і певні кроки щодо її матеріально-технічного забезпечення. За взірець були обрані центри професійної інформації (ПІЦ), що функціонують у структурах служби зайнятості ФРН. Згодом, за допомогою Німеччини (у межах Міжнаціональної програми TACIS), такі центри були створені у м. Києві, Черкасах, Броварах, а трохи пізніше у Запоріжжі. З 1997 року аналогічні інформаційні підрозділи стали створюватись власними силами у багатьох обласних та міських центрах зайнятості.

До цього слід зауважити, що між німецькою та українською моделями існує суттєва різниця. Вона полягає у спрямованості інформаційних матеріалів. Німецька модель, перш за все, призначена для обслуговування учнівської молоді і інформаційно забезпечує етап професійного самовизначення (первинний вибір професії). Українська модель акцентує увагу на роботі з дорослим населенням. Відповідно до цього, коло інформації значно розширюється за рахунок включення до нього таких необхідних аспектів зайнятості як правове забезпечення, орієнтація на бізнес, шляхи адаптування до нових умов та підвищення власної конкурентоспроможності на ринку праці, напрямки діяльності ЦЗ, заходи, що ними впроваджуються на підтримку шукаючим роботу, тощо.

Іншими словами, українську модель можна розглядати як спробу побудови механізму інформаційного забезпечення зайнятості взагалі. Заслуговує на увагу, що створення інформаційних (не профінформаційних) підрозділів у ЦЗ переслідувало певну мету: сконцентрувати на єдиній площині практично всю інформацію, що здатна сприяти кожному її споживачеві у вирішенні питань щодо власної зайнятості.

Такій підхід до організації інформаційного обслуговування відвідувачів має беззаперечні переваги, а саме:



  • забезпечується вільний доступ клієнтів до інформаційних матеріалів;

  • відвідувачам надаються зручні, відповідно оснащені, робочі місця для самостійного опрацювання інформаційних матеріалів;

  • кожен з відвідувачів має можливість отримати кваліфіковані поради та консультації щодо пошуку та опрацювання необхідної інформації;

  • значно скорочуються витрати часу з боку клієнта на пошук необхідних матеріалів, а тривалість роботи над ними визначається часом необхідним для задоволення їх власного попиту.

До цього є сенс додати, що така організація дає змогу цілеспрямовано вивчати попит клієнтів на інформаційні послуги та оперативно здійснювати заходи щодо удосконалення цього напрямку роботи.
2. Шляхи удосконалення інформаційного обслуговування населення

Ситуація, що складається на ринку праці – зростання масштабів безробіття, збільшення його тривалості, загострює питання про пошуки шляхів підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості, особливо її низових ланок, за рахунок чіткої організації їх діяльності. Одним з найважливіших заходів щодо цього стала розробка та впровадження Єдиної технології обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України (ЄТОН). У самій технології питанням інформаційного обслуговування населення та його забезпеченню надається значної уваги, але поряд з цим виникають певні питання. Спеціалісти регіональних центрів зайнятості висловлюють занепокоєння стосовно подальшої долі інформаційних підрозділів (центрів, кабінетів, куточків) що створювались у структурах протягом останніх років. Дехто пропонує їх ліквідувати з метою запобігання можливого дублювання функцій.

Спробуємо підійти до цього питання з іншого боку. Насправді підстав до занепокоєння не існує. Ми маємо справу з двома можливими підходами до формування інформаційного простору щодо зайнятості. Перший з них передбачає концентрування головної інформації у одному спеціалізованому підрозділі (центрі, кабінеті, куточку). За другим, що пропонується ЄТОН – всі інформаційні матеріали розподіляються між структурними підрозділами ЦЗ відповідно до напрямків їх роботи. В цьому разі у профінформаційному секторі зосереджується тільки та інформація, що має безпосереднє відношення до профінформаційної роботи, як складової системи профорієнтації.

Як повестися у подальшому відносно інформаційних підрозділів (центрів, кабінетів, куточків) – це вже справа керівників ЦЗ. Ті з них, що створені на обласному рівні, можна було б залишити і використовувати як навчальну базу під час організації підвищення кваліфікації спеціалістів регіональних міськрайцентрів зайнятості для відпрацювання організації інформаційного обслуговування населення та його забезпечення.

Міжнародна Організація Праці наполегливо рекомендує кожній країні створювати та удосконалювати системи постійної інформації щодо зайнятості. Вони (системи) повинні бути спрямовані на забезпечення всебічного висвітлення не тільки аспектів вибору професії, професійної підготовки, стану ринку праці, але й торкатися аспектів трудового життя у різних галузях економічної, соціальної і культурної діяльності.

Досвід розвинутих країн свідчить про те, що наявність інформаційних систем та впровадження сучасних інформаційних технологій здатні не тільки підвищити продуктивність праці керівників та спеціалістів центрів зайнятості, а й певним чином раціонально організувати їх діяльність, донести до широкого загалу кращій досвід та позитивно вплинути на удосконалення організаційних структур.

Під час створення такої системи слід враховувати її деякі особливості.

Перш за все, інформаційна робота не повинна обмежуватись тільки питаннями працевлаштування, але й повинна висвітлювати такі напрямки як бізнес, самозайнятість, суспільно-корисні та тимчасова робота.

Інформаційні послуги повинні бути адресними, тобто, спрямовані на конкретного споживача з урахуванням його особливостей і потреб. До споживачів інформації належать не тільки особи які шукають роботу, але й ті, що мають до цього процесу саме безпосереднє відношення. Це, так звані, наші соціальні партнери: роботодавці, представники молодіжних структур, навчальних закладів, бюро та центри, що займаються працевлаштуванням або підтримкою підприємницької діяльності. До споживачів інформації можна віднести регіональну адміністрацію, керівників та спеціалістів самої служби зайнятості. Особливого значення набуває інформаційна робота з громадськістю.

Інформаційна система повинна бути спрямована на вирішення трьох головних завдань:



  • надати представникам різних верств населення якісну інформацію, що здатна допомогти кожному з них зорієнтуватись та вирішити власні проблеми, що пов’язані з зайнятістю (пошук місця роботи, підбір кадрів, організація власної справи тощо);

  • забезпечити захист громадян від недоброякісної інформації;

  • сприяти підвищенню загальної інформаційної культури споживачів самої інформації.

Протягом минулих років в надрах служби зайнятості стихійно сформувались своєрідні інформаційні осередки за різними напрямками роботи. Вони й досі існують автономно, ізольовано і незалежно один від одного.

Завдання полягає в тому, щоб об’єднати їх у єдину комплексну систему інформаційного забезпечення зайнятості. Функціонування такої системи неможливе без чіткої узгодженості та координації дій усіх підрозділів кожного центру зайнятості.

До створення такої системи пропонують різні підходи. Можна спробувати підстроїти, “притерти” один до одного інформаційні фрагменти, що склалися стихійно. Але найбільш привабливим (та найбільш ефективним за результатами) вважається такий, що передбачає попереднього проектування цілісної комплексної системи та її подальшого впровадження в практичну діяльність центрів зайнятості.

ДОДАТКИ

скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Міністерство праці та соціальної політики України Державний центр зайнятості Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України (Науково-методичний центр) Інформаційна робота з населенням в державній службі зайнятості
385.41kb.
Самостійна робота №1-2 Державна служба зайнятості України. Послуги державної служби зайнятості
14.63kb.
Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим
450.2kb.
Друга міжнародна науково-практична конференція, присвячена актуальним проблемам виховання І навчання людей із особливими потребами, відбулася!
246.06kb.
В лютому офіційний рівень безробіття в Україні підвищився на 0,1 процентних пункту до 3,8%. За даними Державного комітету статистики, на 1 березня 2004 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 1 млн. 83 тис
8.59kb.
Державний стандарт професійно-технічної освіти дспто 7514 2008
3336.34kb.
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. №207 порядок видачі ваучерів для підтримання
77.43kb.
Міністерство праці та соціальної політики україни
459.55kb.
Позивач: Зеркалов Дмитро Володимирович
92.48kb.
Методист районного методичного кабінету відділу освіти Голопристанської районної державної адміністрації Руда О. В
118.17kb.
Робота виконана в Державній льотній академії України, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград
450.6kb.
Організаційна робота
544.19kb.